В наше время люди вернулись к Богу. Период атеизма, сугубо материального восприятия мира, посеял в душах людей горькие зерна разочарования в собственные возможности самопознания, как высшего творения Природы.

Во все времена люди искали ответ на вопрос: "Что есть "Я"?

Сегодня идут поиски ответа на этот вопрос вечности в трех направлениях: религиозному, интравертному (эзотерическому) и фундаментальной науки.

1. Все семь религий мира единственные в утверждении: человек – это творение Бога, по образу и подобию Божьей и является она трехсложной: бренное тело, бессмертная душа и безграничный дух.

Своей телесной жизнью люди ничем не отличаются от других живых существ на земле. Здесь срабатывают два инстинкта: 1) самосохранение и 2) продолжение рода.

Для общения с внешним миром человек наделен пятью органами чувств: зрением, слухом, обонянием, вкусом и прикосновением.

Душа – является животворным началом, для того, чтобы руководить телом. Без души – тело неживое.

Ученые называют ее виталистичная (жизненная) сила.

• Органом тела, с помощью которого душа осуществляет умственную работу есть, – мозг.
• Центральным органом чувств считается сердце.
• Желаниями человека руководит воля.

Наш ум и чувство оказывают то или другое давление на волю, которая приписывает нашему телу выполнять то или другое действие или движение.

Жизнь душевная заключается в удовлетворении потребностей ума, чувств и воли: душа хочет приобретать знания и испытывать те или другие чувства.

Дух. Без духа – человек не полноценный. Дух в человеке проявляется в трех видах: 1) Страх Божий, 2) Совесть, 3) Стремление Бога.

Благоговейное дрожание перед величием Божьим, которое неразрывно связано с неизменной верой в истину бытия Божьего, в истинность существования Бога как нашего Творца и Спасителя – вот как нужно понимать "Страх Божий ".

Совесть – это наш внутренний судья, охранник закона Божьего. Недаром народ называет совесть "голосом Божьим" в душе человека.

Дух наш не может удовлетвориться ничем животным и земным. Дух хочет Бога. Постоянно дух ищет Бога, стремится к единению с Богом. Какими бы всяческими благами мы не владели, нам всегда хочется чего-то большего, более идеального. Все дороги ведут к Богу, когда ты стремишься к нему.

2. Интравертное (эзотерическое) направление познания, связанное с субъективным восприятием структуры человека, личностями, которые одарены прозорливостью, интуицией, провидениям, которые опираются на духовный психотренинг, элементы медитации.

Такие личности действуют как самостоятельно, так и в объединениях (школах, движениях, теориях) восточного и европейского эзотеризму.

Какой же видится структура человека представителями эзотеризму?

Прежде всего – это семь тел. Талантливый биоэнергетик (экстрасенс) видит и воспринимает каждое тело (оболочку), как по цветной гамме, так и по диапазону энергетических колебаний (вибраций).

Разные школы эзотерики по-разному называют (именуют) тела человека. Но чаще всего их названия звучат так:

3. Достижения фундаментальной науки сегодня в значительной мере служат мостиком между религиозным и интравертным источниками познания человека, как субстанции Вселенной. Ученые, высшие религиозные деятели, представители оккультизму, эзотерики пришли к выводу, что, только объединив усилие, можно быстрее и более результативно дать ответ на многочисленные вопросы о каждом из нас и человечество в целом.

Именно достижения фундаментальной науки последнего десятилетия XX века, в т.ч. открытие российским ученым Г. Шиповым еще три состояний материи, дают возможность описать теперь все семь тел человека. А именно - пятое состояние материи – физический вакуум или эфир, – позволяет охарактеризовать (обосновать) эфирное тело человека. Шестое состояние материи – торсионные поля (поля кручения) – проливают свет на тонкие тела человека (астральное, интуитивное, каузальное, ментальное). Седьмое состояние материи – абсолютное "Ничто”, из которого выплывает "Все” – позволяет объяснить наше духовное тело.

Новая парадигма Г. Шипова открыла новые рубежи для последующей работы будущих поколений физиков, биофизиков, ученых других направлений фундаментальной науки.

В наш час люди повернулись до Бога. Період атеїзму, суто матеріального сприйняття світу, посіяв в душах людей гіркі зерна зневіри у власні можливості самопізнання, як вищого творіння Природи.

В усі часи люди шукали відповідь на питання: "Що є "Я"?

Сьогодні йдуть пошуки відповіді на це запитання вічності у трьох напрямках: релігійному, інтравертному (езотеричному) та фундаментальної науки.

1. Всі сім релігій світу єдині в ствердженні: людина – це творіння Бога, за образом і подобою Божою і є вона трискладовою: бренне тіло, безсмертна душа та безмежний дух.

Своїм тілесним життям люди нічим не відрізняються від інших живих істот на землі. Тут спрацьовують два інстинкти: 1) самозбереження і 2) продовження роду.

Для спілкування із зовнішнім світом людина наділена п’ятьма органами чуттів: зором, слухом, нюхом, смаком та дотиком.

Душа – є животворним початком, для того, щоб керувати тілом. Без душі – тіло неживе.

Вчені називають її віталістична (життєва) сила.

• Органом тіла, за допомогою якого душа здійснює розумову роботу є – мозок.
• Центральним органом почуттів вважається серце.
• Бажаннями людини керує воля.

Наш розум і почуття чинять той чи інший тиск на волю, яка приписує нашому тілу виконувати ту чи іншу дію або рух.

Життя душевне полягає в задоволенні потреб розуму, почуттів і волі: душа хоче набувати знань і зазнавати тих чи інших почуттів.

Дух. Без духу – людина не повноцінна. Дух в людині проявляється в трьох видах: 1) Страх Божий, 2) Совість, 3) Прагнення Бога.

Благоговійне тремтіння перед величчю Божою, яке нерозривно пов’язане з незмінною вірою в істину буття Божого, в істинність існування Бога як нашого Творця і Спасителя – ось як треба розуміти "Страх Божий ".

Совість – це наш внутрішній суддя, охоронець закону Божого. Недарма народ називає совість "голосом Божим" у душі людини.

Дух наш не може задовольнитись нічим тваринним і земним. Дух прагне Бога. Повсякчас дух шукає Бога, прагне до єднання з Богом. Якими б усілякими благами ми не володіли, нам завжди хочеться чогось більшого, ідеальнішого. Всі дороги ведуть до Бога, коли ти прагнеш до нього.

2. Інтравертний (езотеричний) напрямок пізнання, пов’язаний із суб’єктивним сприйняттям структури людини, особистостями, які обдаровані прозорливістю, інтуїцією, провидінням, які спираються на духовний психотренінг, елементи медитації.

Такі особистості діють як самотужки, так і в об’єднаннях (школах, рухах, теоріях) східного та європейського езотеризму.

Якою ж бачиться структура людини представниками езотеризму?

Перш за все – це сім тіл. Талановитий біоенергетик (екстрасенс) бачить і сприймає кожне тіло (оболонку), як по кольоровій гамі, так і по діапазону енергетичних коливань (вібрацій).

Різні школи езотерики по-різному називають (іменують) тіла людини. Але найчастіше їх назви звучать так:
1– фізичне,
2– ефірне (енергетичне),
3– астральне (емоційне),
4– інтуїтивне (душевне),
5– каузальне (кармічне),
6– ментальне (думки),
7– духовне (власне – "Я").

3. Досягнення фундаментальної науки сьогодні значною мірою служать містком між релігійним та інтравертним джерелами пізнання людини, як субстанції Всесвіту. Вчені, вищі релігійні діячі, представники оккультизму, езотерики дійшли висновку, що, тільки об’єднавши зусилля, можна швидше та результативніше дати відпо-відь на багаточисленні питання про кожного із нас і людство в цілому.

Саме досягнення фундаментальної науки останнього десятиліття XX століття, в т. ч. відкриття російським вченим Г. І. Шиповим ще трьох станів матерії, дають можливість описати тепер всі сім тіл людини. А саме - п’ятий стан матерії – фізичний вакуум або ефір, – дозволяє охарактеризувати (обгрунтувати) ефірне тіло людини. Шостий стан матерії – торсіонні поля (поля крутіння) – проливають світло на тонкі тіла людини (астральне, інтуїтивне, каузальне, ментальне). Сьомий стан матерії – абсолютне "Ніщо”, з якого випливає "Все” – дозволяє пояснити наше духовне тіло.

Нова парадигма Г. Шипова відкрила нові рубежі для подальшої роботи майбутніх поколінь фізиків, біофізиків, вчених інших напрямків фундаментальної науки.